Екоцид це: визначення, історія і наслідки

Екоцид це: про що взагалі йдеться і чому це не абстракція

Екоцид це злочин, який полягає у навмисному, масштабному знищенні природного середовища. Йдеться не про випадковий розлив пального з цистерни чи про один вирубаний ліс. Йдеться про дії або бездіяльність, що руйнують цілі екосистеми: отруюють річки на сотні кілометрів, випалюють ліси, знищують родючі ґрунти, вбивають популяції тварин, змінюють клімат на цілому континенті. Для читача в Україні це вже давно не далека теорія: від наслідків підриву Каховської ГЕС у 2023 році до систематичних пожеж на полях, забруднення річок після військових ударів і вирубки лісів заради укріплень — питання про те, хто і за що відповідає, стало гострим і болючим.

Слово «екоцид» поєднує грецьке «oikos» (дім, середовище) і латинське «caedere» (вбивати). У побутовому сенсі його вживають як синонім «екологічної катастрофи». У юридичному — це кваліфікація, за якою мають наставати реальні наслідки для винних: від міжнародних санкцій до кримінального переслідування. Різниця між цими двома значеннями і є головною лінією напруги у сучасному праві.

Хто і коли ввів термін «екоцид»

Термін з’явився під час В’єтнамської війни. Американський біолог Артур Гелстон у 1970 році написав статтю «Ho Chi Minh: herbicide bombs», де описав наслідки застосування Agent Orange — гербіциду, яким війська США знищували мангрові ліси та посіви у Південному В’єтнамі. Вже у 1970 році Гелстон публічно закликав кваліфікувати такі дії як екоцид і притягати до відповідальності не лише військових, а й корпорації, що постачали хімікати.

Майже одночасно, у 1970 році, шведська журналістка Уте Геллінг на саміті у Стокгольмі вжила слово «ecocide» на позначення наслідків війни у В’єтнамі. У 1972 році на Стокгольмській конференції ООН з навколишнього середовища слово стало політичним терміном. У 1973 році професор права Річард Фалк запропонував доповнити Римський статут Міжнародного кримінального суду статтею про екоцид, але тоді ініціатива не набрала голосів.

Де зараз фіксується екоцид у праві

У міжнародному праві екоцид досі не є окремою статтею Римського статуту. Але схожі склади існують:

Конвенція про заборону військового або будь-якого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (ENMOD, 1976).
Стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту — «навмисне завдання серйозної шкоди природному середовищу, яка є явно надмірною порівняно з очікуваним військовим зиском».
Додатковий протокол до Женевських конвенцій 1977 року, стаття 55, яка забороняє методи війни, що завдають «широкої, довгострокової і серйозної шкоди природному середовищу».

Країни, які пішли далі за ООН, додали екоцид у національне законодавство. У 2021 році Верховний суд В’єтнаму кваліфікував як екоцид забруднення компанією Formosa Ha Tinh Steel. У 2024 році ЄС узгодив Директиву про криміналізацію екоциду: держави-члени мають внести відповідні норми у національні кодекси до 2026 року, а мінімальне покарання — до 10 років позбавлення волі. У 2024 році сейм Франції проголосував за включення екоциду до Кримінального кодексу. Подібні законопроєкти розглядалися у Бельгії, Іспанії, Італії, Чилі, Еквадорі, Мексиці, Гватемалі, Камбоджі, Філіппінах.

Як відрізнити екоцид від звичайного екологічного злочину

У правовій площині між «екологічним злочином» і «екоцидом» є різниця, і вона принципова для кваліфікації та покарання.

Ознака	Екологічний злочин	Екоцид
Масштаб	Локальний: одна річка, одне підприємство, одне звалище	Системний: ціла екосистема, басейн річки, регіон, кліматичний ефект
Наслідки	Підлягають відновленню за роки	Відновлення неможливе або триває десятиліттями
Умисел	Необов’язковий, часто необережність	Навмисне або свідоме ігнорування ризиків
Суб’єкт	Конкретна посадова особа, підприємець	Держава, збройні формування, великий бізнес, іноді комбінація
Покарання	Штрафи, обмеження волі, відшкодування збитків	Кримінальне переслідування міжнародного рівня, конфіскація, тривалі терміни

Простий приклад: водій вантажівки злив пальне у ставок — це екологічний злочин. Затоплення токсичними відходами цілої долини, де гине село, річка і сільгоспземлі, — це кандидат на кваліфікацію як екоцид.

Які реальні кейси кваліфікують як екоцид

Документально підтверджених випадків, коли суд прямо написав «екоцид» у вироку, одиниці. Але є справи, які за масштабом і ознаками відповідають цій кваліфікації.

Agent Orange у В’єтнамі, 1962–1971

Американські військові розпилили близько 20 мільйонів галонів гербіцидів над Південним В’єтнамом, Лаосом і Камбоджею. Мета — знищити листя лісів і посіви партизан. За різними оцінками, постраждало від 2,5 до 4,8 мільйона людей, у десятках тисяч із них — важкі форми раку і вроджені вади. Ґрунти мангрових лісів і досі містять діоксини. У 2005 році Верховний народний суд В’єтнаму ухвалив рішення про відповідальність американських компаній-виробників. У 2024 році позови проти Dow Chemical і Monsanto розглядаються у французьких судах — саме з використанням терміна «екоцид».

Нафтова катастрофа в дельті Нігеру, з 1958 року

Royal Dutch Shell, а потім інші компанії десятиліттями скидали сиру нафту, бурові розчини і відходи прямо у ґрунти і води дельти річки Нігер. За оцінками ООН, у регіоні Огунії щорічно фіксувалось до 300 витоків. У 2011 році ООН дала цій ситуації термін «екологічна катастрофа промислового масштабу». У 2024 році британський апеляційний суд дозволив місцевим фермерам позивати Shell у Великій Британії, у тому числі з посиланням на концепцію екоциду.

Амазонія: тропічні ліси як точка напруги

Масштабна вирубка і підпали у бразильській Амазонії з 2019 року стали окремою лінією у міжнародних судах. У 2021 році Німеччина вперше ухвалила рішення про скорочення імпорту сої, вирощеної на вирубаних землях. У 2023 році Європейський суд визнав недостатніми дії Бразилії щодо збереження лісів. Бразилія оскаржує, але сам факт розгляду вже свідчить: екоцид поступово стає аргументом у торговельних і екологічних спорах.

Підрив Каховської ГЕС, 6 червня 2026 року

Для України це найбільш конкретний кейс. За даними Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури, внаслідок руйнування дамби було затоплено близько 600 квадратних кілометрів територій, знищено десятки населених пунктів, змито родючі ґрунти, вбито понад 150 тонн риби, виникла загроза питній воді для Кривого Рогу, Миколаєва, Херсона. Екологічні наслідки оцінюються як багаторічні: зміна русла Дніпра, деградація плавнів, втрата нерестовищ. Цей випадок дедалі частіше називають у міжнародних правозахисних організаціях саме екоцидом, хоча юридичну кваліфікацію має встановити суд.

Як працює механізм доведення: наука і право

Екоцид — це не лише політична заява, а й доказ. Суд чи міжнародна комісія повинні встановити конкретні факти, а не лише «десь було забруднення». У 2020-х роках для цього використовують кілька сталих методів.

Супутникова зйомка і відкриті дані

NASA та Європейське космічне агентство (ESA) ведуть проєкти, де супутникові знімки використовуються для оцінки масштабів лісових пожеж, вирубок, висихання водойм. Наприклад, дані Landsat і Sentinel дозволяють порівняти стан території до і після інциденту та оцінити площу ураження з точністю до кількох гектарів. У справі про підрив Каховської ГЕС саме супутникові знімки лягли в основу доказової бази екологічних наслідків.

Біоіндикація і польові дослідження

Екологи відбирають проби ґрунту, води, донних відкладень, досліджують стан популяцій земноводних, риб, комах. Метод біоіндикації — коли про рівень забруднення судять за станом організмів-індикаторів, — дає змогу довести тривалість і глибину ураження. Наприклад, відновлення популяції річкових раків у Дніпрі після підриву Каховської ГЕС науковці прогнозують щонайменше на 10–15 років.

Юридична кваліфікація: чотири критерії

Міжнародна комісія юристів і незалежні експерти Stop Ecocide Foundation у 2021 році оприлюднили юридичне визначення екоциду. У документі «Independent Expert Panel for the Legal Definition of Ecocide» сформульовано шість критеріїв, за якими діяння можна вважати екоцидом. Спрощено вони виглядають так:

Дія або бездіяльність, що завдає шкоди довкіллю.
Масштаб: серйозна, поширена або довгострокова шкода.
Свідомість: особа знала про ризик або свідомо його ігнорувала.
Контекст: наявність збройного конфлікту, мирного часу чи корпоративних дій.

Саме за цими критеріями юристи перевіряють, чи можна кваліфікувати конкретну ситуацію як екоцид. У 2024 році Міжнародний кримінальний суд почав розглядати клопотання щодо кваліфікації екологічних наслідків війни в Україні саме у цій логіці.

Екоцид в українському праві: що зараз і що змінюється

У Кримінальному кодексі України немає статті «екоцид». Але є низка статей, які дозволяють притягати до відповідальності за наслідки для довкілля.

Стаття КК України	Про що	Санкція
236	Порушення правил екологічної безпеки	Штраф, обмеження волі до 5 років
237	Забруднення або псування земель	Штраф, позбавлення волі до 5 років
238	Забруднення атмосфери	Штраф, позбавлення волі до 3 років
239	Забруднення водних ресурсів	Штраф, позбавлення волі до 5 років
441	Екоцид (розділ «Злочини проти людяності та міжнародного правопорядку»)	Позбавлення волі від 8 до 15 років

Так, стаття 441 із назвою «Екоцид» існує у КК України ще з 2001 року. У ній йдеться про «масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що спричинили або можуть спричинити екологічну катастрофу». Санкція — від 8 до 15 років позбавлення волі. У 2023 році Офіс Генерального прокурора відкрив провадження за цією статтею у зв’язку з підривом Каховської ГЕС. У 2024 році СБУ та екологічна інспекція почали фіксувати наслідки ударів по нафтобазах і хімічних підприємствах за тією ж статтею.

Паралельно триває робота над адаптацією Директиви ЄС 2024/1203. Верховна Рада у 2024 році зареєструвала законопроєкт №11087, який має привести українські норми у відповідність до європейських. У ньому, зокрема, розширюється поняття екологічної шкоди, вводиться відповідальність юридичних осіб і мінімальне покарання до 10 років ув’язнення за найтяжчі злочини. Набуття чинності планується на 2026 рік, що збігається з переговорним процесом щодо вступу України до ЄС.

Хто може стати потерпілим у справі про екоцид

Справа про екоцид має чотири кола потерпілих, і це важливо для розуміння практики.

Люди: жителі затоплених сіл, фермери, рибалки, жителі міст, які залишилися без питної води.
Громади: сільради, ОТГ, які втратили землі, ліси, водойми, рекреаційні ресурси.
Держава: природно-заповідний фонд, водні ресурси, державні ліси — все це майно, яке має власника у особі держави.
Майбутні покоління: це нова категорія потерпілих у справах про екоцид. У низці справ ЄСПЛ уже визнавав, що держава зобов’язана захищати право на безпечне довкілля не лише для нинішніх, а й для наступних поколінь.

У справі про підрив Каховської ГЕС громади Херсонщини, Дніпропетровщини та Запоріжжя вже подали цивільні позови до міжнародних судів з оцінкою збитків у десятки мільярдів євро. Це перший в історії України кейс, де відповідачем виступає інша держава, а предмет позову — екологічна шкода від воєнних дій.

Чому Україна рухається до європейського підходу

ЄС ще у 2008 році ухвалив Директиву 2008/99/ЄС про кримінальне покарання за екологічні злочини. Але у 2024 році ухвалив Директиву 2024/1203, яка значно жорсткіша. Чому ЄС переглянув підхід:

Штрафи компаніям-порушникам не зупиняли масштабних катастроф (справа ENI у Сардинії, справа Eriksberg у Швеції).
Національні суди часто відмовляли у кримінальному переслідуванні через прогалини у законах.
Кліматичні зміни вимагають іншого рівня відповідальності — не лише «покарати компанію», а й зупинити системні дії.

Україна бере цю рамку за основу через три причини. По-перше, це вимога переговорного розділу 27 «Навколишнє середовище та кліматичні зміни». По-друге, велика кількість екологічних злочинів на окупованих і деокупованих територіях потребує чіткої юридичної бази для відшкодування. По-третє, міжнародні суди, включно з Міжнародним судом ООН, дедалі частіше посилаються на Директиву 2024/1203 як на сучасний стандарт.

7 кроків для громади, що постраждала від екологічного злочину

Цей алгоритм підходить для ситуацій, коли село, громада або підприємство постраждало від забруднення, вирубки, підтоплення чи іншої екологічної шкоди. Усе нижче — орієнтовна послідовність дій, яка складена на основі практики громадських організацій та Офісу Генерального прокурора у 2023–2024 роках.

Крок 1. Зафіксуйте наслідки у перші 72 години

Зробіть фото, відео, опишіть місце. Зберіть контакти свідків. Чим радше зафіксоване, тим більша доказова сила. Саме перші дні визначають, чи зможе експертиза довести зв’язок між дією та наслідками. Простий приклад: після прориву дамби на ставку рибу треба документувати ще до того, як вона згниє.

Крок 2. Повідомте Державну екологічну інспекцію

Інспекція має право виїхати на місце, відібрати проби ґрунту, води, повітря і скласти акт. Акт інспекції — це офіційний документ, який приймають суди. Без нього цивільний позів складно довести. За законом інспекція зобов’язана відреагувати протягом 3 робочих днів.

Крок 3. Зверніться до Національної поліції

Заява за статтею 236, 237, 238, 239 або 441 КК України. Правоохоронці вносять дані до ЄРДР, починається досудове розслідування. Якщо є підстави, справа може бути кваліфікована саме як екоцид — тоді розслідування веде СБУ або підрозділ прокуратури.

Крок 4. Зберіть додаткову доказову базу

Залучіть незалежного еколога чи лабораторію для відбору проб. Проведіть супутникову зйомку через сервіси Sentinel Hub або NASA Worldview. Залучіть громадську організацію, яка може виступити третьою стороною у суді. Більше документів — менше шансів у відповідача оскаржити факт шкоди.

Крок 5. Подайте цивільний позов про відшкодування збитків

Позов подається до господарського суду, якщо відповідач — юридична особа, або до цивільного суду, якщо відповідач — фізична особа. Розмір збитків розраховується на основі методик, затверджених Міністерством захисту довкілля. Для сільгоспземель це втрати врожаю, для водойм — втрата рибопродуктивності, для лісів — вартість відновлення.

Крок 6. Підключіть міжнародні механізми

Якщо відповідач — іноземна компанія або іноземна держава, є сенс подавати позов до ЄСПЛ або до міжнародного арбітражу. У 2023 році Україна вже подала позов до Міжнародного суду ООН у справі про екологічні наслідки збройного конфлікту. Громади можуть долучитися як треті сторони або подати власні позови у національні суди країн-членів ЄС.

Крок 7. Працюйте з медіа та громадським тиском

Екологічні справи часто «розморожуються» після публічного резонансу. Документальний фільм, публікація у великих медіа, звернення до міжнародних екологічних організацій — усе це прискорює розслідування і підвищує шанси на відшкодування. Історія з В’єтнамом і Agent Orange саме так і розвивалася: спочатку наукові публікації, потім — міжнародні суди.

Словник термінів, які варто знати

Екоцид часто плутають із суміжними поняттями. Коротке пояснення для тих, хто читає новини і хоче розуміти, про що мова.

ENMOD — конвенція 1976 року про заборону використання природного середовища як зброї.
Environmental crime — екологічний злочин, загальна категорія, яка включає забруднення, браконьєрство, незаконне поводження з відходами.
Ecocide — міжнародно-правова кваліфікація масштабного і навмисного знищення довкілля.
Екологічна катастрофа — фактичний стан, наслідки дії, а не юридична кваліфікація.
Кліматичний злочин — порушення кліматичних зобов’язань, окрема категорія, яка набуває дедалі більшого значення у справах проти великих емітентів.

Часті запитання (FAQ)

Що таке екоцид простими словами?

Екоцид — це навмисне масштабне знищення довкілля. Простими словами: коли хтось свідомо труїть річки, випалює ліси, руйнує дамби, забруднює цілі регіони і це можна довести як умисне.

Чим екоцид відрізняється від екологічного злочину?

Екологічний злочин — це будь-яке порушення екологічних норм, навіть локальне. Екоцид — це масштабна, часто незворотна шкода, скоєна навмисне або з усвідомленням наслідків.

Чи є екоцид злочином в Україні?

Так, стаття 441 Кримінального кодексу України передбачає покарання від 8 до 15 років за масове знищення рослинного і тваринного світу, отруєння атмосфери чи водойм, що спричинило екологічну катастрофу.

Хто може нести відповідальність за екоцид?

Відповідати можуть і фізичні особи (командири, чиновники, керівники підприємств), і юридичні особи (компанії, державні структури), і держави у міжнародних судах.

Чи реально притягти до відповідальності за екоцид?

Так, але складно. Потрібні докази масштабу, умислу і причинно-наслідкового зв’язку. Справи тривають роками, але В’єтнам проти Dow Chemical, В’єтнам проти Monsanto і низка справ у ЄСПЛ показують, що шанси є.

Чому про екоцид говорять саме зараз?

Термін став актуальним через кліматичні зміни, воєнні конфлікти і великі промислові катастрофи. У 2024 році ЄС ухвалив Директиву, яка зобов’язує країни-члени ввести екоцид у національне право. Це перший глобальний юридичний стандарт у цій сфері.

Чи стосується екоцид звичайних громадян?

Найчастіше — ні. Але якщо громада постраждала від забруднення чи вирубки, вона може ініціювати кримінальну справу і цивільний позов. У 2023 році жителі Херсонщини подали перший в Україні цивільний позов саме з посиланням на статтю про екоцид.

Як довести екоцид у суді?

Потрібні: супутникові знімки, лабораторні дослідження проб, акти Державної екологічної інспекції, висновки незалежних експертів і свідчення постраждалих. Найкраще працює комбінація доказів.

Що робити, якщо шкода заподіяна іноземною компанією?

Можна подати позов у національний суд країни-реєстрації компанії або у міжнародний арбітраж. Після ухвалення Директиви ЄС 2024/1203 такі позови стали реальнішими і в Європі.

Чи можна відновити екосистему після екоциду?

Повне відновлення можливе рідко. Наприклад, мангрові ліси у В’єтнамі відновлюються понад 30 років, а донні відкладення Дніпра після підриву Каховської ГЕС, за оцінками екологів, формуватимуться заново до 50 років. Тому відшкодування збитків — це не лише гроші, а й рекультивація, лісопосадки, програми розведення тварин.

Екоцид — це не абстрактне юридичне поняття, а робочий інструмент, за допомогою якого постраждалі громади, держави і навіть майбутні покоління можуть вимагати відшкодування. В Україні цей інструмент уже застосовується: від проваджень за статтею 441 КК до переговорних позицій у Брюсселі. Подальший розвиток залежить від того, наскільки швидко українські суди та правоохоронні органи освоять нову європейську рамку і наскільки якісно громади зможуть фіксувати наслідки екологічних злочинів. Деталі підходу і конкретні кейси можна знайти на сторінці «Екоцид» у Вікіпедії, а для розуміння ширшої історії воєн і довкілля варто звернутись до матеріалу про операцію «Форест Гамп», де слідство аналізує екологічні наслідки воєнних дій на конкретних територіях.